В степу́ широ́кім, під со́нцем палю́чим,
Коза́к Мама́й ска́че, мов ві́тер бу́йний.
На коні́ вороні́м, з ша́блею го́строю,
За во́лю Украї́ни б'є́ться він лю́то.


Го́мін, го́мін, го́мін по дібро́ві,
Коза́к Мама́й гуля́є, як звір.
З козака́ми, як з брата́ми,
Сам собі́ співа́є, гнів свій кона́є.



На́ березі́ но́чі, під зірка́ми я́сними,
Коза́к Мама́й ду́му співа́є, сумну́.
Про сла́ву коза́цьку, що ві́тром розві́яна,
Про зе́млю рі́дну, що кро́в'ю поли́та.



Го́мін, го́мін, го́мін по дібро́ві,
Коза́к Мама́й гуля́є, як звір.
З козака́ми, як з брата́ми,
Сам собі́ співа́є, гнів свій кона́є.


Коза́к Мама́й - це си́мвол во́лі,
Ду́ху нескоре́ного, що в се́рці живе́.
Він не здає́ться, він бо́реться до кінця́,
За Украї́ну, за її́ ма́йбутнє.


Приспів
Го́мін, го́мін, го́мін по дібро́ві,
Коза́к Мама́й гуля́є, як звір.
З козака́ми, як з брата́ми,
Сам собі́ співа́є, гнів свій кона́є.