За млисті й зимні гір хребти,
У прастарих печер роти
Іти нам слід, ледь зблідне схід,
Закляте золото щоб знайти.

Там гноми насилали чар
Під молотів дзвінкий удар
У гротах нір у надрах гір ,
Де спить усяка темна твар,

І королі,й ельфійська знать
Їх витворами дорожать,
І блиск зорі їх зброярі
В меча вправляли рукоять.

Твердим драконовим вогнем
Зубці вінчались діадем,
Коваль кує із зір колє,
Гра сонце й місяць під зірцем.

За млисті й зимні гір хребти,
У прастарих печер роти
Іти нам слід,ледь зблідне схід,
Щоб наше золото спасти.

Різьбили в руднях різьбярі
Зі злота арфи й пугарі,
Пісні тягли,нечутні з мли
Для ельфів і людей вгорі.

Коли вітри гули нічні,
Шуміли сосни в вишні-
Вогонь заблис,зайнявся ліс,
Мов смолоскипи осяйні.

В долині дзвін гуде гуде в біді,
Обличчя люд підвів бліді,
Драконів гнів – гірш від вогнів –
На їх оселі пав тоді.

Гора диміла до зірок,
Настигнув гномів долі крок:
Весь рід до ніг дракона ліг, дракона ліг,
Покинувши печерний змрок.

За пасма похмурних вершин,
У млу підземних порожин
Іти нам слід,зблідне схід,
За золото, що загарбав він!